Напередодні трирічних роковин розстрілу на Майдані Незалежності Юрій Стельмащук дав інтерв’ю, в якому розповів про основні заходи, які будуть проходити на місцях подій того часу, основні посилання і роздуми про відповідальність, і про збереження історичної пам’яті.
- Які заходи пройдуть в Українському домі до Дня пам’яті Героїв Небесної сотні і яка мета цих заходів?
— Юрій Стельмащук: В Українському домі буде проходити ряд заходів, приурочених Третій Річниці Небесної сотні. Це особлива подія тому, що це саме ті люди, які віддали своє життя заради того, щоб ми з Вами мали можливість спілкуватися, ті люди, котрі дійсно боролись за свободу, за гідність, це ті люди, які власною відповідальністю дарують майбутнє нам і нашим дітям.
- Хто ініціатор проведення цих заходів і які організації долучились до проведення?
— Юрій Стельмащук: Ініціатор цих заходів звичайно Українській дім, долучилось Міністерство культури, Інститут національної пам’яті, матері Небесної сотні, Матері Майдану, Самооборона і багато інших громадських організацій, АТОшних, Благодійних фондів, які безпосередньо приймали участь в подіях на Майдані 2013-2014 років і які сьогодні допомагають на передовій, і яким небайдужа доля нашої країни. І це герої, які дійсно сьогодні мають бути прикладом для всіх.
- Яку роль відіграла революція гідності в житті України в цілому. Які Ви бачите позитивні сторони а які, можливо, негативні?
— Юрій Стельмащук: Позитивні сторони ми вже з Вами проговорювали — це дійсно свобода, гідність, стали ключовим прапором для народу України, це означає що народ почав перероджуватися. Із рабів в господарів і воїнів. В тому країна перетворюється із об’єкта в суб’єкт. Тобто це не якась незрозуміла країна, це дійсна країна з конкретними людьми, які мають бажання розвивати свою країну, мають бажання родити своїх дітей.
Тому в цьому аспекті звичайно дуже великий плюс, саме головне, щоби ми не розчарувалися, не опустили рук і не перестали боротися. А так в мінусі звичайно те, що багато людей під лозунгами псевдопатріотизму роблять багато брутальних справ.
Хоча таке було і на Майдан, де були дійсно щирі патріоти і котрих нажаль багатьох вже нема, але і були люди які цим патріотизмом користалися. Звичайно, та ще слабенька сторона, що держава дуже мало приділяє уваги цим подіям, навпаки требо піднімати цих людей, треба показувати — це герої наші, на яких дійсно можна рівнятись, Герої, які ціною власного життя дали жити країні.
- В даний час в країні вже четвертий рік продовжується війна, вже велика кількість людей загинуло, чому, на Вашу думку, потрібно не забувати про ті перші жертви?
— Юрій Стельмащук: Ці перші загиблі — це наші герої і вони сьогодні мають бути прикладом тої сміливості, тої гідності, тої відповідальності. Тому ми їх не будемо ідеалізувати звичайно, але як один із прикладів сильного духу він повинен однозначно бути присутнім і пропаганда подібних речей.
- А як Ви думаєте, чи щось змінилось в країні за останні три роки?
— Юрій Стельмащук: Якщо порівняти в той час економіку, складову забезпечення людей, певний статус, то звичайно в іншу сторону, якщо брати матеріальну сторону, а якщо брати духовну сторону то ми бачимо сьогодні серйозний результат.
Ми вже ніколи не станемо рабами, сьогодні люди мають на стільки потужний голос, що державні керівники змінюють свою думку, підлаштовуючись під голос народу. І звичайно, я хотів би сказати, що в Україні з’явилася армія, котра з 1991 року системно знищувалась.
Тому вірю, що сьогодні народжуються та політична нація, яка дійсно доведе справу до кінця, і країна через певний час буде представлена на найвищому рівні. Звичайно час не короткий, час вимагає років п’ять, десять, можливо п’ятнадцять для того, щоб ми вийшли на відповідний рівень. Але сам дух, віра дадуть можливість це зробити.
- Як Вам вдається зберігати дух Майдану і чи немає остраху проводити такі заходи в Українському домі, в той час коли є так багато революційно налаштованих людей?
— Юрій Стельмащук: На жаль, Ви тут праві, головний ворог знаходиться все ж таки в середині країни, ті люди, які підбурюють, які шукають матеріальну вигоду, це ті люди, які намагаються скористатися слабкістю державної влади. Але з другої сторони, ми не боїмося цього тому, що запрошуємо справжніх патріотів, людей, які думають головою, людей, які працюють з ранку до вечора, не залежно, чи це на передовій, чи це в госпіталях, чи це в допомозі іншим людям, переселенцям.
Ці люди по справжньому відповідальні, з ними завжди можна говорити, з ними завжди можна мати справу. Їхні твердження, погляди — їх не треба боятися, їх навпаки треба об’єднувати, щоб вони спілкувалися, щоб вони відчували плече один одного.
Історія показує, що голодомори, війни, в той час коли були вбиті мільйони, навіть десятки мільйонів людей, відсутність комунікацій, відсутність можливості людям збиратися, мінятись думками, тут нас вирізали, убивали, морили голодом, навіть війна менше забирала життів, ніж пасивність людей.
Тому навпаки ці заходи треба проводити, щоб голос народу чула влада, чітко і в голос. Тому, що не народ прийшов служити владі, а влада прийшла служити своєму народу. |