Звичайно, більшість солодощів, які продаються в наших магазинах, не підроблені. Ви можете із спокійною душею їсти карамель, зефір і мармелад. Щоправда, це зовсім не ті цукерки, які їли дорослі в своєму дитинстві.

Сподіваєтеся, їх роблять з цукру, фруктів і свіжих вершків? Помиляєтеся. Кондитерська промисловість все більше нагадує хімічну – смак і запах карамелі створюють не кулінари, а хіміки.

Штучний ароматизатор можна виявити по запаху. Не треба розгортати цукерку. Якщо через фантик ви відчуєте полуничний, малиновий або банановий запах, значить, в цукерці штучні ароматизатори.

Шоколад. Гіркий, білий, пористий, молочний, з горіхами, з родзинками, з йогуртом, з джемом. Вибір шоколаду величезний, просто очі розбігаються. Насправді багато з цих плиток не можна назвати шоколадом. У натуральній шоколадці є какао-олія і терте какао, саме вони роблять шоколад шоколадом.

Напевно у кожного є улюблений сорт шоколаду. За допомогою нескладних тестів можна перевірити, справжня плитка лежить у вас на столі чи ні.

ТЕСТ ПЕРШИЙ – «ТАНЕ В РОТІ, А НЕ В РУКАХ». Справжній шоколад повинен танути і в роті, і в руках, тому що натуральна какао-олія плавиться при температурі плюс 320 С, а дешевий гідрожир – при 40 0 С. Якщо у вас немає жару, то температура тіла повинна бути 36,6, тобто справжня шоколадка у ваших руках повинна розтанути. П’ять шматочків від різного молочного шоколаду покладіть в каструлю і поставте на плиту. Через три хвилини ви визначите, в якому шоколаді тільки натуральна олія какао: плитка перетвориться на однорідну тягучу масу.

ТЕСТ ДРУГИЙ – ШМАТОЧКИ ШОКОЛАДУ ОПУСКАЮТЬСЯ В МОЛОКО. Якщо шоколадка тоне, значить, в плитці тільки какао-олія. А якщо вона вміє плавати, значить, в неї додали дешевий какао-порошок. Цей тест не відноситься до пористого шоколаду: навіть справжній пористий шоколад плаватиме в молоці.

ТЕСТ ТРЕТІЙ – «ПОСИВІЄ» ЧИ НІ? Напевно багато хоча б раз купували шоколадку, покриту білим нальотом. Деякі думають, що цей шоколад не справжній. Насправді все з точністю до навпаки: «посивіти» може тільки натуральний шоколад. Після різких перепадів температури на поверхні плитки виступають крапельки олії какао. Покладіть плитку шоколаду в холодильник, дістаньте через декілька годин і потримайте у плити. Якщо шоколадка «посивіє», значить, вона має право називатися шоколадом.

Чи можна відрізнити справжню шоколадку від солодкої плитки в магазині? Виявляється, можна. Більшість виробників чесно указують склад, треба тільки правильно читати етикетки.

Якщо у складі шоколаду вказаний рослинний жир або вміст какао-порошку більше 4%, перед вами не шоколад, а солодка плитка. Пам’ятайте: какао-порошок можуть заховати під назвою «какао-велла».

Цукерки. Шоколадки рідко підроблюють – це невигідно: обгортка, схожа на справжню, коштує недешево. Цукерки підроблюють набагато частіше, особливо ті, що продають на розважування.

Легальні розважувальні цукерки привозять в магазин в заводських коробках, на яких вказані склад, термін придатності, умови зберігання, дата виготовлення, дата фасування і номер ДСТУ. На коробках з підробленими цукерками такої інформації зазвичай немає.

Виробники підробок часто самі не знають, що творять. Коли цукерки роблять в підвалі в антисанітарних умовах, то потрапити в них може все що завгодно. Підпільні солодощі продають на ринках дешево, тому їх нерідко купують діти. Дитині важко відмовитися від солодкого. Цукерки і шоколадки тягнуть їх, як магніт. Ми говоримо: Не «можна, не сунь в рот незрозумілі солодощі, не бери цукерки у незнайомих», – але все без толку, дитина все одно з’їсть підозрілу солодкість.

Коричневий цукор. Ми ховаємо цукерки від дітей, а самі нишком відламуємо собі шматочок шоколадки. Ми знаємо, що це шкідливо, але не можемо собі відмовити. Багато виробників пропонують нам сумістити приємне з корисним. Льодяники, збагачені вітамінами. Молочний шоколад з високим вмістом кальцію. Мармелад з натуральними фруктами. Купуючи ці солодощі, ми начебто вибираємо менше зло. Чи так це насправді?

Серед наймодніших солодощів лідер коричневий цукор. У ньому менше калорій, ніж у звичайному білому, зате є купа корисних речовин: калій, магній, фосфор, залізо, цинк і кальцій. Цей цукор деякі виробники навіть називають дієтичним. Вони запевняють: він засвоюється повільніше звичайного, тому його можуть сміливо класти в чай навіть ті, хто хоче схуднути.

Коричневий цукор роблять не з цукрового буряка, а з цукрової тростини. Це цукор нерафінований, тобто неочищений, саме тому в ньому зберігаються корисні речовини.

Покладіть ложку цукру в стакан з чистою теплою водою і не розмішуйте. Натуральний тростинний цукор залишиться коричневим. Якщо ж коричневою стане вода, значить, це білий цукор, пофарбований в коричневий колір.

Фарбувати буряковий цукор харчовими фарбниками і продавати під виглядом тростинного заборонено законом. Великим виробникам це й не потрібно – у них є інший, дозволений спосіб. Можна взяти білий буряковий цукор і викупати його в тростинній патоці. Цукор, зроблений за цією технологією, може гордо носити ім’я тростинного – прискіпатися немає до чого. Собівартість такого тростинного цукру в 1,5 рази нижча – для виробника велика економія. Зовні цей цукор виглядає точно так, як і неочищений тростинний. Але є одна відмінність: на думку експертів, користі від такого цукру немає ніякої, сумарний вміст мікроелементів в ньому нікчемний.

Налийте в чашку чай. Додайте ложку цукру. Розмішайте. Якщо на поверхні з’явилася біла плівка, значить, в цукрі залишилися поверхнево-активні речовини.

У тростинному цукрі дійсно багато корисних мікроелементів, виробники нас не обдурюють. Але навіть якщо ми почнемо класти в чай і каву тільки тростинний цукор, на нашому здоров’ї це навряд чи позначиться. Тому що цукор – це крапля в морі. Ми все одно їмо тістечка, цукерки, печиво і шоколад. А в ці продукти виробники кладуть звичайний білий цукор.

Цукерки, шоколад, зефір і льодяники – це дуже смачно і не дуже корисно. Та за правильного вибору шкоду можна обрати меншу.