Ця замітка буде не стільки про подорожі, як про менталітет і бридкий тягар, якого ми ніяк не позбавимось з часів «дрімучого совка». Мова йтиме, звичайно, не про всіх вихідців з піонерського дитинства та комсомольської молодості, достатня кількість з нас давно стали «ментальними європейцями», і їх від корінних вже практично не відрізнити. Тому в статті, я буду користуватися терміном «наші люди». Отже

«Наші люди» в літаку.

   Більшість європейців, та й не тільки, взагалі цивілізованих людей, вирушаючи на відпочинок або подорож, беруть з собою мінімум речей. Як правило, подорожують з одною єдиною валізою, розміри якої допустимі, для оформлення її, ручною поклажею в літаку. Тому що набагато більше за нас цінують свій час і комфорт. Не витрачають зайвих хвилин на очікування вивантаження багажу, не відривають собі руки, долаючи, нехай і не високі, але бар’єри, та й взагалі більшість звикли літати «лоукостами», де вартість провезення багажу перевищує вартість перельоту. Не тягнуть за собою сукні, «на кожен день нову». Тому що не так важливо, як ти виглядаєш, як те, що ти відчуваєш, а без особливої потреби тягатися з величезною валізою дуже некомфортно.
   «Нашим людям» навпаки, властиво бажання показати себе. Мовляв, дивись Європа, які ми гарні! На жаль, а напевно, все-таки на щастя, Європа вже не «зустрічає по одягу», і наші безмірні валізи в багажних відділеннях літаків, по суті, лише даремно спалюють зайві літри авіаційного гасу.

«Наші люди» в магазині.

   Але, як відомо, вхід карбованець, вихід п’ять. Те що «наші люди» тягнуть туди, незрівнянно, ні за обсягом, ні за вагою, з тим, що вони пруть назад. Давно вже минули часи тотального дефіциту, доступ до інтернет-магазинів є, практично, в кожній родині, а серед тих, хто має можливість подорожувати по світу, практично обов’язково, але кожен поважаючий себе «наш турист» вважає своїм священним обов’язком, привезти собі, а часом і всім родичам і знайомим, що-небудь «звідти». В цьому є щось містичне, тому що ні для кого не секрет, що все, що виробляється у світі, виробляється в Китаї, але все одно, «нашим людям» властиво бажання привезти з «самого» Парижа, Рима, Стамбула (потрібне підкреслити) незліченні гори звичайних речей.
   Цей текст є оригінальним перекладом статті http://mojimandry.blogspot.com/2016/08/suitcase.html