Ця стаття буде не особливо туристичною, так, кілька роздумів на тему «Про що не напишуть газети». Написати її, я задумав ще давно, безпосередньо за фактом того, що відбувається, але якось все руки не доходили. А зараз начебто зібрався.

  Ловись рибка велика і маленька ...

  У червні цього року набула чинності угода між Україною і країнами ЄС про запровадження безвізового режиму на поїздки терміном до 90 днів. Цьому передувала тривала робота, а точніше сказати боротьба, протягом трьох років. Зрештою, на зло ворогам, на радість мамі, «пересічні громадяни» України, отримали можливість, практично безпроблемно відвідувати країни Європи.

  Прорубавши «вікно в Європу», якого немає у Росії, Україна отримала невелику перевагу в тій самій гібридної війні, яка йде між країнами вже четвертий рік. Тому що отримати паспорт, за яким можна спокійно їздити в Європу виявилося багато охочих, як серед кримських чиновників, так і серед лугансько-донецьких бойовиків. Це там, у своєму телевізорі, можна до нестями клястися у вірності «ідеалам русського міра», але не всі, же серед них клінічні ідіоти, і розуміють, що весь «русській мір» на ділі, не більше, ніж шараш-монтаж по перерозподілу грошей від продажу нафти. І рано чи пізно ця контора накриється мідним тазом.

  Тому про всяк випадок, по ту сторону «поребріка», майже всі, у кого в прихованій шухляді, завалявся український паспорт, стали чухати потилиці з приводу того, як це «щастя» конвертувати в можливість «провідати бабцю Гейропу». А, як відомо, попит народжує пропозиції, і майже відразу і в окупованому Донбасі і у кримського «Радміну» по периметру, хтось став розклеювати оголошення приблизно такого змісту «Український біометричний загранпаспорт, без виїзду на територію України».

  Знаєте, я здогадуюся, хто цей «хтось». Тому що, на самому українському материку отримати закордонний паспорт мешканцю Донбасу чи Криму, хоч сто разів прокраінському, досить важко. Особиста подача, місячна перевірка і т.д. А в лігві ворога «заповітну ксиву», можна купити за просто так, мало не онлайн. Запитаєте, як же так? Так, все дуже просто, якщо припустити, що цими «паспортами» на окупованій території, торгує СБУ, або афілійовані з ним структури. І насправді, це просто спецоперація, з вербування не особливо розумних персонажів.

  Тому що, одна справа мати український паспорт, який дістався у спадок, від «законної» влади, а зовсім інша, потурбуватися отриманням, вже під час конфлікту. За це дядько Вова з Кремля і його «ланцюгові пси», явно по голівці не погладять. А у СБУ, навпаки, з’являються важелі впливу на проковтнувши гачок публіку. До речі, з приводу цього «бізнесу» неслабе виття було піднято, по обидва боки «поребріка». «Зайвохромосні», як завжди бачили у цьому сіоністський заколот, «свідомі» – #зраду. А по мені, так нехай купують, може коли-небудь і проїдуться в Європу. Бажано, до самої Гааги ...