Туреччина – одна з найбільш відвідуваних, нашими туристами країна. Більше українців перетинає тільки україно-польський кордон. Але більшість поїздок до Польщі, дуже важко назвати туризмом. А Туреччина – це відпочинок в чистому вигляді. Відсутність необхідності оформлення візи, зовсім недорогі авіаперельоти і наявність в Туреччині розвинутої інфраструктури для відпочинку на морі, сприяють розвитку відносин між нашими країнами. У Туреччині побували вже багато українців, але крім Стамбула, Анталії, може бути ще Анкари, а також двох-трьох курортних міст на узбережжі Егейського і Середземного морів, про цю країну, більшість тих, хто там побували, фактично нічого не знає.
  Ні, в даному випадку, я не говорю про пам’ятники античної історії та архітектури, ретельно розкопані, добре відреставровані, а місцями і просто вигадані. Це турецький хліб і де б ви не відпочивали, вам обов’язково будуть пропонувати відвідати Трою, Ефес або ще що-небудь в цьому роді. Руїн античних будівель в Туреччині з надлишком. До речі, з того що я бачив, найбільше враження на мене справили травертинові тераси Памуккале. Ну і Стамбул, само собою. Я маю на увазі саму Туреччину, як і чим вона живе, за межами своєї курортної зони.
  Некурортна зона Туреччини
  Не можу вважати себе великим фахівцем з нетуристичній Туреччини, але одна з моїх поїздок в цю країну, була автобусним туром, в ході якого, дорогами Туреччини, довелося проїхати близько двох тисяч кілометрів. Ось з вікна автобуса, та й під час санітарних зупинок, невід’ємної частини автобусних турів, багато чого побачилось, про що можна розповісти.
  Потрібно сказати, що під час поїздки в автобусі, турецькі міста і села миготять, як кумедні картинки. Всі турецькі, в тому числі і великі міста (Ізмір, Анталья, Денізлі, Мугла), окрім Стамбула, дуже схожі між собою, і не схожі на європейські міста. Середнєповерхова забудова, в основному п’ять-шість поверхів, практична відсутність хмарочосів, досить широкі вулиці. На околицях величезні заводи і промзони. Взагалі, коли їдеш по Туреччині, помічаєш, як багато турки працюють. Здавалося б, східна мусульманська країна, а Аллах старанно працювати не радив, але немає, атмосфери невимушеної ліні, в Туреччині не видно ніде. Швидше навпаки, Туреччина нагадує величезний мурашник.
  Особливе ставлення до зелених насаджень. В континентальній Туреччини дуже посушливий клімат, і без штучного поливу, крім кволих бур’янів, не росте, практично, нічого. При цьому в містах велика кількість доглянутої зелені. Газончики, кущики, квіточки, пальмочки, все це впадає в око в величезній кількості. Дивлячись на все це, розумієш, скільки людської праці, це все коштує.
  У цих же посушливих природних умовах, досить розвинене сільське господарство. Хто не знав, зайдіть в будь-який супермаркет, і в будь-який час року, вас там привітно зустрінуть турецькі помідори, не кажучи вже про апельсини і мандарини. Оливки, чай, інжир ростуть повсюдно. Все, що може рости, вирощується, все, що може продатися, продається.
  Ще Туреччина нагадує дуже велике будівництво. Де б, куди б, ви не їхали, скрізь за вікном будуть потрапляти будівельні пейзажі. Будуються будинки, будуються заводи, будуються дороги і мости. Всюди. Все це зростає, як гриби після дощу. При цьому будівельного бруду і сміття, ви особливо ніде не побачите. Хіба що тільки пил. Але його в Туреччині і без будівництв вистачає.
  Ще вражає кількість індивідуальних сонячних батарей на будинках. Взагалі, установка сонячних панелей, задоволення зовсім недешеве, а турки, не сказати, що такий вже заможний народ. Але, чи то держава добре стимулює, то в такій моді передові енергозберігаючі технології, так що індивідуальних джерел енергії більше навіть, ніж турецьких прапорів.
  Так що, в нетуристичній частині Туреччини, теж вистачає цікавих і повчальних речей. Спеціально туди їхати, я б не порадив, але якщо будете там, прихопіть з собою те, чим можна зробити пару (сотень) знімків. Не пошкодуєте.