Святослав Вакарчук народився 14 травня 1975 року в місті Мукачево, Закарпатської області в Україні у сім’ї львівського професора фізики (батько Іван Вакарчук, з 1984 року ректор Національного Університету імені Івана Франка).

Улюблений мультфільм з дитинства – «Ну, постривай!», улюблені кумири – батько, Джон Леннон, Джим Моррісон, Юрій Гагарін. З шести років пішов у львівську елітну школу № 4 (з поглибленим вивченням англійської мови), яку закінчив з срібною медаллю (мав одну четвірку з математики). Лідером не був, але вплив на шкільне життя здійснював – готував стінгазети, брав участь у КВК, створенні шкільного театру, активно займався баскетболом. Два роки займався у музичній школі по класу скрипки, паралельно навчаючись грі на баяні. Має дві вищі освіти (теоретична фізика та міжнародна економіка), які набув у Львівському університеті.

Теоретична фізика залишила слід і в музичній творчості Славка. В 1996-у вступив в аспірантуру на кафедрі теоретичної фізики того ж університету. Тема його кандидатської дисертації «Суперсиметрія електронів у магнітному полі». Більше того, з деяких цілком поінформованих джерел стало відомо, що SUSY – це зовсім не дівчина, а абревіатура від «SUperSYmmetry».

Лідер гурту Океан Ельзи і автор майже усіх текстів. В гурті його звуть Славік або Славко. Полюбляє овочі і фрукти, темне пиво (з міцних напоів – «Криваву Мері»), книгу Барон Мюнгхаузен, Едіт Піаф, Stone Roses, баскетбол, трасу Київ-Львів. Найдорожча насолода, яку може собі дозволити — бути разом з коханою людиною. Не любить солодкий перець, Ірину Алегрову та голівудські бойовики. За оцінкою щотижневика «Кореспондент», Святослав Вакарчук входить у топ сотню як один з найвпливовіших і найзнаменитіших людей в Україні.

Гурт Океан Ельзи, завдяки творчості якого Святослав Вакарчук став відомим співаком та композитором, було створено 1994 року. Святослав став не тільки організатором гурту, але й автором переважної більшості текстів та музики та незмінним солістом Океану Ельзи. Після закінчення університету Вакарчук міг продовжувати навчання за кордоном, але натомість вибрав музичну кар’єру. Океан Ельзи до того часу вдало виступив на кількох фестивалях, й Святослав разом з гуртом поїхав до Києва записувати дебютну платівку («Там, де нас нема», 1998).

Слухачі зауважили певну схожість Вакарчука з культовим Джимом Моррісоном — захриплий вокал, експресивність на сцені та вигляд типової рок-зірки — кумира молоді. Після відходу учасників гурту, які грали разом ще з середини 1990-х, Святослав пише пісню Дякую. Після виходу «Ґлорії» у 2005 році, де почали з’являтися певні соціально-політичні уривки та філософські запитання, стає послом доброї волі ООН в Україні. Проводить зустрічі із студентами по всій Україні. У парламентських виборах 2006 відкрито не підтримує жодну з політичних сил. Коли після простою та політичної кризи-2007 було ухвалено рішення провести позачергові вибори до Верховної Ради, то співак увійшов до списку пропрезидентської «Нашої Україна-Народної самооборони». Водночас він не є членом жодної політичної партії. Народний депутат України 6-го скликання.

Одружений з 2007 року. Його обраницею є дизайнер та багатолітній офіційний стиліст Океану Ельзи Ляля Фонарьова. Дату виходу альбому «Міра» — 25 квітня вибрано, бо саме ця дата є днем народження Лялі.

Цікавиться японською культурою та буддизмом. Улюблені автори — Юкіо Місіма і Харукі Муракамі. Серед українських прозаїків виділяє, наприклад, стиль Сергія Жадана, твори Марії Матіос. Музичними кумирами вважає, насамперед, легендарних Бітлз, а також рок-гурти Роллінґ Стоунз, Пінк Флойд і Квін. Дружить із російською співачкою Земфірою. Колись на концертах Вакачук присвячував їй пісню Етюд з платівки Янанебібув. Коли росіянка мала концерт у Києві 5 березня 2008 року, то заспівала композицію Океану Ельзи Відпусти, а вокаліст гурту потім піднявся на сцену до Земфіри.

Святослав Вакарчук — лояльна до влади людина. На виборах 1999 виступав із низкою інших співаків у промо-турі на підтримку Кучми як кандидата у Президенти. На виборах 2004 року активно підтримував на той момент опозиційного лідера Віктора Ющенка. Святослав Вакарчук був активним учасником Помаранчевої революції, виступав на концертах на підтримку Віктора Ющенко на Майдані Незалежності разом з Русланою, Олегом Скрипкою та іншими музикантами і співаками. Святослав Вакарчук як посол доброї волі Програми Розвитку ООН для молоді в Україні бере участь у багатьох соціальних та культурних проектах.

19 квітня 2002 року у національному палаці «Україна» у присутності 4000 слухачів відбувся концерт Океану Ельзи з великим симфонічним оркестром «Ренесанс» під керівництвом угорського диригента Йозефа Франса. У фіналі під пісню «Друг», глядачі встали з місць і заспівали. І тут сталося несподіване – Святослав Вакарчук заплакав...

На початку 2007 року ініціював соціальний проект «Книга творить Людину», який мав привернути увагу суспільства до теперішньої ситуації у країні, де люди не надто прагнуть інтелектуально збагачуватись. З’явилися рекламні плакати і ролики на телебаченні. У телеролику використано музику пісні «Вулиця (може все не так)» з альбому Модель.

Цікаві факти:

• Саме він написав пісню «Він чекає на неї», виконанням якої відомий Олександр Пономарьов. Цю пісню Океан Ельзи грав у рамках концертної програми «Тихий Океан» на початку 2004 року.
• Святослав Вакарчук свого часу під час одного з чатів на М1 сказав, що є амбідекстром, тобто особою, яка однаково добре володіє правою та лівою рукою.
• Його зріст — 1 метр 76 см.
• Вільно говорить польською і англійською.