Дві сотні торговельних павільйонів з низькими цінами на продукти харчування планують побудувати у Києві. Про це повідомили у міській держадміністрації. За словами чиновників, ці магазини будуть розташовані в основному в житлових мікрорайонах. Подібні торговельні відділи у звичайних супермаркетах є і у Харкові. За рахунок чого покупці там можуть придбати продукти за низькими цінами? Хто має право користуватися такими крамницями? Та яким чином побудована система магазинів для незаможних за кордоном?

Мережі продуктових крамниць з низькими цінами з’являться у Києві вже на початку наступного року, обіцяють у Київській міський державній адміністрації. За словами заступника начальника головного управління КМДА з питань торгівлі та побуту Василя Пілявоза, зараз іде підготовка документів для виділення земельних ділянок під такі торговельні точки. Всього їх планують відкрити більше двох сотень.

«Ми зараз говоримо про магазини крокової досяжності. Там, де відсутня мережа – поставити магазини, які б продавали за соціально доступними цінами. Тобто брали мінімальну націнку, безпосередньо від виробників отримували продукцію. Чим більше, тим ймовірніше, що буде дешевша продукція. Мережа може працювати більш-менш не збитково, якщо їх не менше 40, а в нас планується більше 200. Буквально з наступного року почнеться їх монтування», – поінформував Василь Пілявоз.

Тим часом у харківських супермаркетах на окремих полицях уже тиждень як продають продукти за нижчими цінами. Цього досягають завдяки відсутності торговельних надбавок. Місцева влада домовилася про це із найбільшими виробниками області, а також супермаркетами та оптовиками, повідомляє харківська кореспондентка Радіо Свобода.

Чиновники у такий спосіб намагаються зупинити передноворічне зростання цін. В десяти найбільших супермаркетах в рамках підписаного Меморандуму про порозуміння спеціальними планшетами із написом «Соціальні ціни» позначили стелажі з цукром, крупами,та макаронними виробам, які продають за цінами виробників. Цукор в середньому – 7 гривень за кілограм, свинина – 30 гривень, яловичина – 26 гривень, молоко – 5,92 гривень, кілограм борошна – 2,92 гривень.

Купують дешеві продукти не лише пенсіонери та малозабезпечені. Харків’янка Олена, наприклад, таким чином заощаджує гроші з родинного бюджету. «Зручно. Я ще не пенсіонерка, але зарплатня все одно невелика. Економиш не багато, але ми ж такі люди, що любимо економити. Навіть якщо воно коштує дешевше на три копійки, все одне купимо, бо воно дешевше», – сказала пані Олена.

Домовленість із супермаркетами, як обіцяють чиновники, діятиме і впродовж наступного року. Також працюватимуть традиційні сільськогосподарські ярмарки. Останнім часом вони майже не припиняють роботу в Харкові. Сюди привозять свою продукцію виробники з районів області, які торгують нею за дещо нижчими цінами, ніж торговельні мережі.

У розвинених країнах Європи давно існують мережі крамниць, або ж навіть цілі харчові склади, де незаможні громадяни можуть за символічну ціну придбати деякі продукти, або ж навіть отримати їх безкоштовно. Як повідомляє брюссельський кореспондент Радіо Свобода, практично у кожній державі Євросоюзу є осередки так званого загальноєвропейського «Банку харчових продуктів». Там накопичуються надлишки товару із звичайних супермаркетів, а також пожертви від населення. Ці товари розповсюджуються серед бідних людей.

У Франції, за даними благодійної асоціації «Французький народний порятунок», споживачів такого роду «напівторговельних» мереж нараховується понад 2,5 мільйони осіб. Це, насамперед, літні громадяни, безпритульні, інваліди, мігранти та одинокі матері.

Джерела постачання продуктів до цих крамниць, скажімо, у Бельгії такі: населення через волонтерів передає харчі з тривалими термінами споживання (мучні вироби, рис, каву, олію і т.д). Потім йдуть великі торговельні мережі, що також мають угоди із «Банком харчових продуктів». Ці заклади йому надають надлишки свого товару. Крім того, докладають зусиль і державні органи та служби, які безкоштовно або за зниженими цінами розподіляють надлишки зі складів сільськогосподарської продукції. Економісти підрахували, що нерідко зберігання харчів коштує значно дорожче, ніж коли б їх просто роздали людям.

Користувачем цієї крамниці може стати не кожен, бо для цього слід бути у списку. А для того, аби потрапити до реєстру, достатньо довести, що місячний бюджет потенційного покупця складає менше 800 євро.

«Краще надавати ці гроші у вигляді адресної допомоги напряму бідним»

Наміри міської влади побудувати продуктові магазини з низькими цінами економіст Олександр Жолудь оцінює доволі скептично. Не виключено, каже він, що дешева ціна досягатиметься за рахунок якості харчів. Краще, вважає Олександр Жолудь, ті гроші, які роздають малоімущим у вигляді субсидій, давати безпосередньо на покупку харчів, а не компенсувати низькі ціни за рахунок місцевих бюджетів.

«Ми, так би мовити, пхаємо людей, споживати товари низької якості. Я вважаю, що якщо ми надаємо гроші на розвиток цих магазинів, набагато краще надавати ці гроші у вигляді адресної допомоги напряму бідним», – зазначив економіст.

За словами представників міської влади, до продовольчих павільйонів з низькими цінами має змогу прийти кожен бажаючий, незалежно від статків. Тим часом у кожній десятій українській родини бракує грошей навіть на їжу, а майже кожному другому хоча й вистачає на їжу, але купувати одяг чи взуття вже складно. При цьому абсолютну більшість населення України (97%) так чи інакше турбує зростання цін. Про це свідчать результати соцопитування, проведеного громадською організацією «Українське демократичне коло».