Використання норм авторського права в
діяльності суб’єктів підприємницької діяльності

Євген Солодко, Адвокатська колегія «Солодко і партнери»

Відповідно ч.1 ст.435 чинного Цивільного кодексу юридичні особи визнаються суб’єктами авторського права, якщо вони набули права власності на твори відповідно договору або закону. Закон України «Про власність» також визнає право на інтелектуальну власність і за юридичними особами. Тобто підприємство, так як воно є юридичною особою, є і одним з похідних суб’єктів авторського права.

Відповідно ст.1 п1.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» авторське право є немайновим активом підприємства. Також авторське право може виступати у якості інвестиції — ст..2 «Про режим іноземного інвестування».

Під використанням твору мається на увазі:

1. відтворення творів;
2. публічне виконання і публічне сповіщення творів;
3. публічну демонстрацію і публічний показ;
4. будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;
5. переклади творів;
6. переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;
7. включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;
8. розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;
9. подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;
10. здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп’ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп’ютер;
11. імпорт примірників творів.

Цей перелік надає ст..15 Закону України « Про авторське право і суміжні права» і він не є вичерпним.

Набути таке право підприємство може двома шляхами (підстави):

1. Об’єкт авторського права створюється робітником підприємства, у ході виконання ним службових обов’язків (службовий твір), тоді підприємство є апріорі власником майнових і (якщо це передбачено законом) окремих особистих немайнових права, яв зазначено у ст..429 чинного Цивільного Кодексу.
2. Набуття авторських прав за авторським договором. Закон «Про авторські та суміжні права» у ст.31 передбачає, що автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

Причому, за авторським договором, може передаватися вся сукупність як немайнових (крім права на визнання творцем) та майнових прав так і окремі правомочності).

У останньому випадку, найчастіше, передається право використання. Це здійснюється шляхом укладання так званих, ліцензійних договорів. Закон «Про авторські та суміжні права» передбачає можливість автора видати третій особі ліцензію на право використання твору певним способом протягом зазначеного терміну. Змістом ліцензії є — дозвіл автора чи іншої особи, яка володіє авторським правом, виданий третій особі на використання твору певним способом Таким чином, ліцензія не передбачає переходу прав від одної особи до іншої, а лише уповноважує останню користуватися наданими правами відповідно до волі автора як власника прав Ст. 31 Закону визначаєдва види ліцензій: виключні і невиключні. Якщо за авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються. За авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам.

Крім того,було б доцільно виділити види ліцензій за способом їх надання. Тобто:

1. Видача ліцензії безпосередньо власником авторського права.Регулюється законом «Про авторське право і суміжні права», Гл. 35, 36 Цивільного кодексу.
2. Так звані клік-ліцензії — договір, що укладається в електронному варіанті при використанні творів, котрі містяться в електронних комп’ютерних мережах, або при використанні комп’ютерних програм чи баз даних. Специфікою таких договорів є те, що сторони при їх укладенні не перебувають у безпосередньому контакті. Текст договору на екрані монітора слід вважати триваючою офертою, яку, відповідно до гл. 53 Цивільного кодексу України, можна прийняти або не прийняти, іншими словами, набути або не набути цивільних прав і обов’язків. В Україні не відтокремлені законодавчо, укладаються згідно загальних норм.
3. Договори, що укладаються через Організації колективного управління авторськими та суміжними правами (організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку). Такий спосіб дає можливість користувачеві отримати всі необхідні дозволи шляхом однієї операції, і не займатися кожного разу пошуком власника того чи іншого права.

Крім ліцензійних договорів на практиці, ще можна виділити договори на створення об’єкта авторського права. Такий вид не визначено у законодавстві. Це можна пояснити тим, що незалежно від інших умов договір обов’язково повинен містити положення про перехід авторських прав, які характерні для перших двох видів договорів. Проте особливість договорів про створення об’єкта авторського права полягає в тому, що на момент укладення договору предмет не існує. Внаслідок цього договір є обтяжений значною кількістю умов щодо параметрів майбутнього твору

За використання авторського права автору сплачується винагорода — роялті. Розмір встановлюється договором, але не може бути менше ніж мінімальні ставки, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. На даний момент діє Постанова від 18 січня 2003 р. N 72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав».

На сьогодні специфічною є проблема використання підприємствами такого предмету захисту авторського права, як програмне забезпечення. На персональних комп’ютерах, що використовуються на більшості підприємств використовується неліцензійне програмне забезпечення. Відповідно ст 176 Кримінального кодексу України порушення авторського права і суміжних прав полягає не лише у незаконному відтворенні, розповсюдженні творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав. Згадоймо, що до охоронюваних авторських прав відноситься виключне право на використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами — щой порушується у даному випадку. Умовою настання кримінальної відповідальності є завдвання матеріальної шкоди у великому розмірі- більш ніж 3400 грн. Ця сума приблизно рівна вартості двох широко розповсюджених програм корпорації Microsoft: операційоної системи та офісного пакету.Ці дві програми встановлені практично на кожному ПК.

Крім цього існують випадки, коли об’єкти охорони авторського права можуть використовуватися без дозволу на те власника.

Це, насамперед, випадки передбачені ст.ст. 21-24:

1. використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення;
2. використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру;
3. відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором;
4. відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою; видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих;
5. публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому характером таких церемоній;
6. відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних.
7. відтворення уривків з опублікованих письмових творів, аудіовізуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;
8. репрографічне відтворення навчальними закладами для аудиторних занять опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів, а також уривків з письмових творів з ілюстраціями або без них за умови, коли:
   • обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;
   • відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру;
9. Особа, яка правомірно володіє правомірно виготовленим примірником комп’ютерної програми, має право без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право на цю програму:
   1. внести до комп’ютерної програми зміни (модифікації) з метою забезпечення її функціонування на технічних засобах особи, яка використовує ці програми, і вчинення дій, пов’язаних з функціонуванням комп’ютерної програми відповідно до її призначення, зокрема запис і збереження в пам’яті комп’ютера, а також виправлення явних помилок, якщо інше не передбачено угодою з автором чи іншою особою, яка має авторське право;
   2. виготовити одну копію комп’ютерної програми за умови, що ця копія призначена тільки для архівних цілей або для заміни правомірно придбаного примірника у випадках, якщо оригінал комп’ютерної програми буде втраченим, знищеним або стане непридатним для використання. При цьому копія комп’ютерної програми не може бути використана для інших цілей, ніж зазначено у цьому пункті та пункті 1 цієї частини, і має бути знищена у разі, якщо володіння примірником цієї комп’ютерної програми перестає бути правомірним;
   3. декомпілювати комп’ютерну програму (перетворити її з об’єктного коду у вихідний текст) з метою одержання інформації, необхідної для досягнення її взаємодії із незалежно розробленою комп’ютерною програмою, за дотримання таких умов:
      • інформація, необхідна для досягнення здатності до взаємодії, раніше не була доступною цій особі з інших джерел;
      • зазначені дії здійснюються тільки щодо тих частин комп’ютерної програми, які необхідні для досягнення здатності до взаємодії;
      • інформація, одержана в результаті декомпіляції, може використовуватися лише для досягнення здатності до її взаємодії з іншими програмами, але не може передаватися іншим особам, крім випадків, якщо це необхідно для досягнення здатності до взаємодії з іншими програмами, а також не може використовуватися для розроблення комп’ютерної програми, схожої на декомпільовану комп’ютерну програму, або для вчинення будь-якої іншої дії, що порушує авторське право;
   4. спостерігати, вивчати, досліджувати функціонування комп’ютерної програми з метою визначення ідей і принципів, що лежать в її основі, за умови, що це робиться в процесі виконання будь-якої дії із завантаження, показу, функціонування, передачі чи запису в пам’ять (збереження) комп’ютерної програми.

Крім цього, Кабінет Міністрів України може надати право на використання запатентованого винаходу (корисної моделі) чи зареєстрованої топографії інтегральної мікросхеми без згоди власника відповідного патенту (свідоцтва) (далі — дозвіл), але з виплатою йому компенсації. Дозвіл може бути надано будь-якій особі, яка має намір використовувати запатентований винахід (корисну модель) чи зареєстровану топографію інтегральної мікросхеми (далі — об’єкт), за наявності підстав і з дотриманням вимог статті 30 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та статті 19 Закону України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем». — Зміст цих статей, зводиться до того,що без згоди власника, у випадках коли конкретний предмет авторського права не використовується, або неповністю використовується на території України протягом вказаних у законодавстві строків та у разі відмови власника надати ліцензію.

Порядок надання такого договору затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. N 8. У п3, якої зазначено, що заінтересована особа має зверутися до центрального органу
виконавчої влади, до компетенції якого належить вирішення питань використання об’єкта (далі — компетентний орган), з обґрунтованим клопотанням про надання Кабінетом Міністрів України дозволу, в якому зазначаються найменування об’єкта, номер відповідного патенту (свідоцтва), відомості про його власника, його адреса (або місцезнаходження), а також подається інформація про безпідставну відмову цього власника у видачі ліцензії на використання об’єкта.