Історія компанії
Пiсля проголошення незалежностi України в серпнi мiсяцi 1991 року мережа електрозв’язку колишнього СРСР на територiї України повнiстю перейшла пiд юрисдикцiю Мiнiстерства зв’язку України.
Пiдгалузь електрозв’язку в Українi, як i в усьому колишньому СРСР, значно вiдставала вiд розвинених країн як за рiвнем технологiй, так i за рiвнем забезпечення попиту на послуги зв’язку.
Магiстральнi лiнiї зв’язку були майже всi аналоговими, винятково на металевому кабелi.
Телекомунiкацiйне обладнання було застарiлим та вiдставало вiд актуального стану технiки на кiлька десяткiв рокiв. За основними показниками розвитку зв’язку Україна посiдала шосте мiсце серед республiк колишнього СРСР.
Зв’язок абонентiв України з зарубiжними країнами здiйснювався тiльки через комутацiйнi телефоннi та телеграфнi станцiї Москви.
В 1991 роцi загальна кiлькiсть номерiв телефонiв становила 7630 тис., що складало 14,6 номера на 100 мешканцiв (на даний час кiлькiсть телефонiв на 100 мешканцiв України складає 19,8).
В 1993 роцi було розроблену Концепцiю розвитку телекомунiкацiй України, на базi якої Уряд затвердив Комплексну програму створення Єдиної нацiональної системи зв’язку України.
Для бiльш ефективного управлiння галуззю зв’язку було здiйснено її реорганiзацiю. Мiнiстерство зв’язку прийняло радикальне рiшення про розподiл системи зв’язку на двi пiдгалузi — пошту та електрозв’язок — i створення на базi державних пiдприємств зв’язку двох об’єднань: Українського об’єднання поштового зв’язку «Укрпошта» та Українського об’єднання електрозв’язку «Укртелеком» (до 1994 року — «Укрелектрозв’язок»). Таким чином, 15 грудня 1993 року зареєстровано Українське об’єднання електрозв’язку «Укрелектрозв’язок», на якого було покладено функцiї та повноваження нацiонального оператора електрозв’язку в Українi.
На час створення об’єднання «Укртелеком» до його складу входили лише сiм пiдприємств та органiзацiй, а саме: Українське пiдприємство мiжнародного та мiжмiського зв’язку та телебачення «Укртек», «Київський телеграф», Київська мiська радiотрансляцiйна мережа, Центр iнформацiйних технологiй, Державний Iнститут по розвiдуванню та проектуванню засобiв та споруд зв’язку «Укрзв’язокпроект», Державний Iнститут по проектуванню засобiв та споруд зв’язку «Дiпрозв’язок» та «Закарпаттелеком».
Наступним визначним кроком стало приєднання у сiчнi 1995 року ще 22 обласних, Кримського республiканського i Севастопольського мiського пiдприємств електрозв’язку.
Наприкiнцi 1995 року було створене i включене до складу об’єднання Українське державне пiдприємство супутникового зв’язку «Укрзв’язоксупутник».
Останнiм до складу Укртелекому увiйшов «Днiпротелеком» в сiчнi 1996 року.
Протягом 1994–97 рокiв Укртелеком став загальновизнаним державним оператором електрозв’язку на нацiональному та мiжнародному рiвнях. Проте згодом накопичились проблеми, якi почали стримувати розвиток об’єднання, в складi якого функцiонувало 35 державних пiдприємств та органiзацiї зв’язку на правах юридичної особи з 738 фiлiями. Це призвело до того, що в рамках єдиної з технологiчної точки зору компанiї розвиток зв’язку в окремих регiонах вiдбувався нерiвномiрно. Гальмуючим фактором стала й недосконалiсть органiзацiйної структури Укртелекому, її неадекватнiсть умовам ринкової економiки.
В зв’язку з цим було прийнято рiшення про реорганiзацiю об’єднання «Укртелеком» в єдине державне пiдприємство. На початку 1998 року Кабiнет Мiнiстрiв України затвердив Програму реструктуризацiї Укртелекому, яка передбачала проведення комплексу органiзацiйно-економiчних, фiнансових, правових та технiчних заходiв. Реструктуризацiю було заплановано здiйснити в два етапи: I етап — реорганiзацiя об’єднання державних пiдприємств електрозв’язку «Укртелеком» у єдине державне пiдприємство (1998 рiк); II етап — акцiонування державного пiдприємства електрозв’язку «Укртелеком» (1999–2000 рр.).
У квiтнi 1998 року об’єднання «Укртелеком» було реорганiзовано в єдине пiдприємство з дворiвневою вертикальною структурою управлiння. Державнi пiдприємства електрозв’язку, якi входили до складу об’єднання, набули статусу фiлiй Українського державного пiдприємства електрозв’язку «Укртелеком».
10 червня 1999 року за загальною схемою перетворення державних пiдприємств на акцiонернi товариства розпочалася корпоратизацiя Укртелекому. Цей процес було завершено 27 грудня 1999 року пiдписанням Акта оцiнки цiлiсного майнового комплексу Українського державного пiдприємства електрозв’язку «Укртелеком» та наказу Державного комiтету зв’язку та iнформатизацiї України про перетворення державного пiдприємства «Укртелеком» у вiдкрите акцiонерне товариство.
5 сiчня 2000 року було зареєстровано вiдкрите акцiонерне товариство «Укртелеком». 13 липня 2000 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про особливостi приватизацiї вiдкритого акцiонерного товариства «Укртелеком», а 16 листопада 2000 року Кабiнет Мiнiстрiв України ухвалив рiшення про початок приватизацiї Укртелекому.
18 сiчня 2001 року створено Комiсiю з приватизацiї ВАТ «Укртелеком». В період з 1 жовтня 2001 року до 1 лютого 2002 року відбувся основний етап пільгового продажу акцій ВАТ «Укртелеком. На сьогоднi у складi пiдприємства функцiонують 33 фiлiї (в т.ч.27 регiональних філій) з 373 вiдокремленими структурними пiдроздiлами.
Укртелеком – публічне акціонерне товариство
Згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» та на підставі рішення Загальних зборів акціонерів ВАТ «Укртелеком», що відбулися 14 червня 2011 р., відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» з 17 червня 2011 р. змінило найменування на публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (скорочене найменування – ПАТ «Укртелеком»).
Державну реєстрацію змін до установчих документів
ПАТ «Укртелеком» проведено згідно з вимогами чинного законодавства України.