НОВІ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ ДІАЛОГУ ОРГАНІВ ВЛАДИ І ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ СПІЛЬНОТИ У ЗАКОНІ УКРАЇНИ ПРО ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ

Ксенія Ляпіна, Координатор проекту Інституту конкурентного суспільства

Цей Закон є суттєвим кроком у напрямку законодавчого врегулювання залучення громадськості до прийняття рішень органами законодавчої, виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Зокрема одним з головних принципів державної регуляторної політики визначено:

«прозорість та врахування громадської думки -відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов’язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об’єднаннями, обов’язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.»

Одним із напрямків забезпечення здійснення регуляторної політики згідно статті 5 даного Закону визначено — «оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов’язаних з регуляторною діяльністю».

Тобто у Законі пропонується поєднувати такі форми залучення громадськості до прийняття рішень регуляторними органами як оприлюднення проектів регуляторних актів та проведення будь-яких форм відкритого обговорення проекту регуляторного акту. При цьому обов’язковою формою залучення громадськості є оприлюднення планів регуляторної діяльності та проектів регуляторних актів із метою одержання зворотного зв’язку від громадськості у вигляді зауважень та пропозицій.

Цей обов’язок органів державної влади та місцевого самоврядування передбачено рядом статей Закону, а саме: статті 7, 9, 20, 35.

Одночасно статтею 6 Закону передбачено і право громадян, суб’єктів господарювання, їх об’єднань:

«подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду;

у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів;

подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов’язаних з регуляторною діяльністю;

бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів;

самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду;

одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності.»

Як бачимо, досить чіткий перелік прав, який підкріплено обов’язками відповідних органів. Підприємницькі об’єднання загалом турбує питання, чи можна відстежити, яким чином направлені до відповідного органу влади зауваження були враховані. Для забезпечення такого відстеження можна використати норму статті 9 Закону:

«Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов’язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.»

Таким чином, розробник регуляторного акту має мотивувати відхилення пропозицій. А зважаючи на норму статті 6 про право на одержання інформації про регуляторну діяльність, можна зробити висновок, що розробник повинен надати аргументовану відповідь на ваше звернення, в якому містяться зауваження та пропозиції до проекту регуляторного акту. При цьому Законом передбачено чітку процедуру оприлюднення проекту регуляторного акту та визначено чітку форму повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акту. Наявність таких процедурних норм прямої дії зменшує ризик ігнорування їх органами влади. Таким чином, у Законі перевага віддається письмовим «безконтактним» формам залучення громадян, суб’єктів господарювання та їх об’єднань до здійснення регуляторної діяльності органів влади.

Однак, законом передбачено, що це не обмежує право громадян та їх об’єднань чи органів влади здійснювати у будь яких формах публічне обговорення питань регуляторної діяльності (згідно статті 9).

На наш погляд, такі норми Закону значно підвищують ефективність участі громадян, суб’єктів господарювання та їх об’єднань у формуванні та реалізації політики як на центральному так і на місцевому рівнях.

Але у зв’язку з цим треба зважити і на нові завдання, що постають перед об’єднаннями підприємців та аналітичними інституціями, які займаються розвитком підприємництва.

Фактично Законом забезпечено доступ до інформації, який дозволяє підприємцям та їх об’єднанням брати участь у здійснені регуляторної діяльності на рівні із спеціально уповноваженим органом (Держпідприємництва). Але це потребує і відповідного рівня професійності та аналітичної спроможності.

Для того щоб успішно впливати на регуляторну діяльність органів влади об’єднання підприємців та аналітичні інституції мусять:

• Організувати процес аналізу оприлюднених проектів регуляторних актів та перевірки аналізу регуляторного впливу, яким супроводжується відповідний регуляторний акт, як на центральному так і на місцевому рівні;
• Готувати зауваження та пропозиції до тих проектів регуляторних актів, які не сприяють розвитку підприємництва, чи посилюють втручання держави у підприємницьку діяльність;
• Оволодіти методикою аналізу регуляторного впливу та застосовувати її для аргументації зауважень і пропозицій, що надсилаються до відповідного регуляторного органу;
• Для того щоб скористатись правом пропонувати розробку того чи іншого регуляторного акту варто оволодіти методикою аналізу політики. Це дасть змогу визначити найбільш болючі для підприємництва проблеми, проаналізувати можливі альтернативні шляхи їх вирішення, політичні ризики впровадження таких альтернатив та запропонувати органу влади розробити чи змінити певний регуляторний акт, якщо це є найкращий варіант вирішення проблеми.

Ще одне завдання постає перед всіма об’єднаннями підприємців у зв’язку з набуттям чинності цим Законом, а саме для того, щоб Закон впроваджувався швидко та ефективно, необхідно організувати громадський контроль та моніторинг за його впровадженням.

Необхідно відслідковувати, чи всі нормативні акти, що підпадають під визначення регуляторного акту проходять процедуру оприлюднення, чи оприлюднюються аналіз регуляторного впливу до кожного проекту регуляторного акту, чи надаються аргументовані відповіді на звернення об’єднань підприємців із зауваженнями та пропозиціями, чи оприлюднюються плани регуляторної діяльності органів влади.

Треба зазначити, що на поточний момент спостерігається необізнаність посадових осіб органів влади (як місцевого так і центрального рівня) з процедурами регуляторної політики, а особливо, з обов’язками щодо оприлюднення інформації про регуляторну діяльність. Для цього необхідно проводити величезну роз’яснювальну роботу. До такої роботи також мусять підключитись об’єднання підприємців та аналітичні інститути, які зацікавлені у своєчасному та повному впровадженні даного Закону.