«Є в нас, братця, чарка на полиці; та вона, та чарка, срібна, старосвітська!», − писав поет початку XIX століття Амвросій Метлинський. У його віршах срібна чарка − це символ козацької доби, символ героїчних часів. І це зовсім не поетичне перебільшення. Важко уявити козака без оселедця на голові, без вірної шаблі та пістоля, без люльки і тютюну, а також без срібної чарки.

За такою чаркою козаки планували свої походи і повстання, святкували звитяги і перемоги, за чаркою горілки старі козаки згадували минулі часи. На розмір і об’єм козацька чарка більша, ніж нинішні. Це не означає, що вони були п’яницями і пили більше, ніж наші сучасники. Горілка тоді була інша, удвічі менш міцна, ніж зараз, то і посуд відповідно використовували більший.

Життя козака − це похід і битва, тому до вподоби йому була саме срібна чарка, а не крихкі кришталь чи глина, ненадійне дерево і м’яка мідь. Знали вони і антисептичні властивості срібла. А за скрутних часів срібну чарку можна було і закласти − дорогоцінні метали цінувалися завжди.

Любили срібні чарки, якщо могли їх собі дозволити, звичайні козаки, любила старшина і полковники, обов’язковим атрибутом вони були і в домі гетьмана. Там без них обійтися не могли ніяк − без чарки не проведеш ні важливих переговорів, ні прийому іноземних послів.

Як свідчать історичні джерела, коли гетьман Богдан Хмельницький приймав послів, срібні чарки обов’язково стояли на столі. «В половині обіду гетьман казав налити собі вина у срібну чарку, виходив з-за столу й підносив за здоров’я володаря, від котрого прийшов посол. Під час кожного тосту лунав гук гармат, що стояли на валах Чигирина», − розповідає Іван Крип’якевич.

Славетному полковнику Семенові Палію стати гетьманом так і не судилося, але столове срібло він також шанував. Після його поховання у 1710 році Свято-Покровському Межигірському монастирю дісталися портрет Палія, пернач зі срібла, шабля, оправлена в срібло, книга Євангеліє у дорогоцінній оправі, килимок і набір дві срібні чарки. Одна з них зараз зберігається у Національному музеї історії України, друга − у Чернігівському обласному історичному музеї. А коли більшовики обстрілювали Київ у будинку президента України Михайла Грушевського разом з його велетенським зібранням загинула і унікальна колекція, зібрана художником Василем Кричевським. До неї входило 50 старовинних срібних чарок, – справжній скарб, але у каталозі нашого ювелірного інтернет-магазину стопок зі срібла 925 та 830 проби набагато більше!

Серед відомих українських сріблярів − І.Равич. В музеях України зберігається кількадесят виробів з його тавром. Серед них – чарки і келихи з орнаментальним карбуванням у вигляді фігур, завитків, плетива стрічок, гірлянд тощо. Наприклад, у Державному історичному музеї та в Оружейній палаті в Москві зберігаються три стопки з срібла роботи майстра, що належали останньому гетьману України Кирилу Розумовському.

У 2007 році тодішній президент України Віктор Ющенко, відвідуючи Вселенського патріарха Варфоломія І, обрав у якості подарунка для нього набір чарок, виготовлений зі срібла українськими ювелірами.

Втім, майстри українських ювелірних заводів − партнерів 3 Карата Ковалик, Агат, Смарагд за малюнками, та гравюрами змогли відновити чимало автентичних моделей срібного посуду часів Запорожської Січі − у каталозі срібних чарок ювелірного магазину 3 Карата представлені найкращі срібні вироби їхніх колекцій.