Жителі великих міст діляться на три нерівні групи. Перші, найчисленніші, ставитися до метро як до звичного, правду кажучи — обридлого способу дістатися з пункту Д в пункт Р і назад. Другі, нечисленні романтики, марять похмурими таємницями підземель і загадковими істотами в темних тунелях. І лише справжні фанати, яких буквально одиниці, приходять в захват від метрополітену як системи — складної, багаторівневої, тонко налагодженої, що вимагає цілодобової роботи тисяч людей. І, звичайно, зі своїми секретами та нюансами. Долучимося?

1. Головне — рівномірний трафік

Кожен хоч раз потрапляв в ситуацію, коли поїзд раптово зупинявся посеред тунелю на кілька секунд або навіть хвилин, а потім знову продовжував рух. Це пов’язано з тим, що необхідно чекати, поки попереду йде склад випустить і запустить пасажирів — в годину пік потяги змушені довше стояти на станціях через велику кількість людей.

2. Найбезпечніші місця

Статистично (і не тільки) найбезпечніше стояти або сидіти в середині вагона. По кутах можуть знаходитись антисоціальні елементи, які використовують метро які місця для відпочинку і сну, а біля виходу відкриваються широкі можливості для злодіїв. Злочинцям досить просто вирвати телефон або сумку біля дверей, а потім сховатися на платформі в натовпі.

3. Провітрювання поїздами

Швидко рухомі потяги — важлива ланка вентиляційної системи метрополітену. Коли склад на швидкості мчить по тунелю, попереду створюється високий тиск, що виштовхує повітряні потоки у вестибюлі та вентиляційні шахти. Таким чином, повітря під землею не застоюється. Крім того, на всіх шахтах встановлені спеціальні датчики шкідливих хімічних речовин і промислових викидів, щоб уникнути попадання небезпечних газів в метро.

4. Притримування дверей = збій в розкладі

Автоматичні двері вагонів не так-то просто утримати. Але незмінно знаходяться могутні пасажири, здатні на цей подвиг — самому протиснутися в поїзд, що відходить (наступний-то буде тільки через 4 хвилини!) або сусідові допомогти. Це призводить до зайвих секунд затримки потяга на платформі та збоїв в графіку руху.
 

5. Туалети на станціях

В останні роки на станціях Московського метрополітену стали з’являтися доступні для пасажирів туалети. А скоріше – проявлятися, роблячись доступними для простих пасажирів. Система каналізації в підземці існувала завжди, тільки користувалися вбиральнями кімнатами виключно співробітники. А ось у багатьох європейських країнах і в Японії санвузли в метрополітені зустрічаються повсюдно.

6. Розташування сидінь

У великих мегаполісах сидіння у вагонах завжди розташовуються спинками уздовж стін. Завдяки цьому посередині залишається досить багато простору, щоб туди помістилося максимальна кількість пасажирів що стоять. Це показник великої завантаженості метрополітену.

7. На чесному слові (насправді не зовсім)

У деяких європейських містах турнікети в метро відсутні. У Відні, Лісабоні, Празі та Стокгольмі пасажири повинні самі прокомпостувати квиток на вході (а десь і на виході). Мало хто при цьому їде зайцем – частково через свідомість, а скоріше через контролерів, які можуть виникнути перед безбілетником в будь-який момент. До речі, в Москві через кілька років також планують відмовитися від турнікетів в метро.

8. Займайте обидві сторони ескалатора

Зазвичай люди їдуть на правій стороні ескалатора, а ліву поступаються особливо квапливим пасажирам. Але, як виявилося, це малоефективно. Якщо стояти у два ряди, пропускний потік збільшується приблизно на 30 %.

9. Трохи мистецтва

Кольорові вітражі на Новослобідській спочатку призначалися для Кафедрального собору в Ризі. Елементи лавок на «Новокузнецькій» – колишні частини інтер’єру знесеного Храму Христа Спасителя. Скульптурну композицію на «римській», що складається з фонтану і фігур Ромула і Рема — засновників Риму, створювали у співавторстві з італійськими майстрами.