Taтьянa_Шaльмaн Taтьянa_Шaльмaн
Як легко порушити права споживача…, коли той не знає своїх законних прав
Випадок, що стався зі споживачем з Хмельниччини, мало чим відрізняється від багатьох інших – придбав у магазині мобільний телефон, а він через місяць перестав працювати. Але у цій ситуації є один унікальний момент – продавець для відмови споживачеві у праві на гарантійне сервісне обслуговування знайшов причину – гарантійний талон заповнений російською мовою.
Така причина, справді, хороша відмовка, коли продавець принципово не хоче обслуговувати споживача протягом гарантійного строку, адже закон не визначає вимог до мови заповнення гарантійного талону.
Та все ж для споживача – це хороша нагода відстоювати свої права. Але спочатку, мабуть вже вкотре, маю наголосити на тому, що такі ситуації трапляються через те, що споживачі від початку, як товар виходить з ладу, діють не вірно.
Що повинен був зробити споживач? Не усно, не по телефону, а тільки з письмовою заявою звернутися до продавця, де чітко вказати і дату покупки, і дату, коли товар вийшов з ладу з вимогою встановити причини поломки.
По-друге, лише з письмовою заявою звертатися до сервісного центру, також вказавши вимогу видачі акту, в якому має бути чітко визначена причина виходу товару з ладу. І вже у залежності від причини діяти далі. Якщо це істотний недолік (вина виробника) – вимагати обміну або й повернення коштів за товар, якщо неістотний недолік – погодитися на ремонт, відповідно до умов гарантійного обслуговування, вимоги визначені ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі – Закон)
На останок, не завадить всім нам час від часу звертатися до цього Закону, де чітко виписані всі вимоги до умов гарантійного обслуговування товарів. Наприклад, не завадить нам знати, що «при пред’явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред’явлення або за згодою сторін в інший строк. На письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається (з доставкою) товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) незалежно від моделі» (п 9 ст. 8 Закону).
Ще одна суттєва деталь, про яку не просто забувають, а й на яку наші споживачі навіть не звертають уваги. Якщо ваш товар знаходиться у сервісному центрі, а той в свою чергу не виконує роботи вчасно (більше ніж 14 діб) споживач повинен знати, що Закон передбачає «За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару».
Вкотре маю звернутися до наших споживачів – знайте свої права, вмійте ними користуватися та відстоювати їх законним шляхом.
Taтьянa_Шaльмaн Taтьянa_Шaльмaн
Відмовляючись від обов’язкової сертифікації – наряджаємо на небезпеку тепер вже не лише себе, але й своїх дітей
Пригадую, починаючи ще 2006 року, коли активно в Україні, виконуючи безапеляційно, зате частково, умови Європейського Союзу, чиновники почали вносити зміни до Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, фахівці, які з перших дів Незалежної України будували систему захисту прав споживачів, працювали у сфері сертифікації, стандартизації, закликаючи попереджали – скорочувати Перелік завчасно. Поки не буде прийнято відповідні технічні регламенти, поки не буде прийнято закону про відповідальність виробників, продавців (тобто низки необхідних законодавчих актів для регулювання якості продукції, які діють у цивілізованих країнах) скорочувати Перелік просто таки не можна. Та чомусь так складається у нашій країні, що до слів фахівців не те що не дослуховуються, а роблять з точністю навпаки. Що маємо в результаті – Перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації – скорочуємо, а продукції, яка не відповідає жодним нормам, стає все більше, і головне, за це ніхто не несе відповідальності.
І знову чи не сенсація! З вересня цього року Перелік має скоротитися ще й на продукцію дитячого асортименту – одяг, взуття тощо. Чи можна це допустити? За результатами випробувань (про них детально у нашому випуску) можна робити прикрий висновок – ринок заповнений непотребом, та ще й таким, який безпосередньо наносить шкоду нашим дітям. Якщо доросла людина придбає кофтину, яка виготовлена не з натуральної сировини, а з поліестеру, чи інших синтетичних волокон, то шкода буде, можливо, мінімальна. А що казати про шкоду маленькій новонародженій дитині, яку мама одягає у такий синтетичний «мішок», впевнено сподіваючись, що виробник на етикетці написав правду – 100% бавовна.
Хочеться сподіватися, що цього разу експерти, фахівці достукаються до «розуму» тих, від кого залежить прийняття рішення про зміни до Переліку, і поки в Україні не буде прийнято закону про відповідальність, поки не вступлять в дію всі необхідні технічні регламенти, до продукції дитячого асортименту не дійде справа – її не викинуть з Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації, адже це поки єдиний важіль впливу на виробників, продавців. А поки залишається бути мамам ще більш уважнішими, коли купують одяг, взуття, продукти харчування своїм діткам, все частіше знайомитися з результатами випробувань, які проводять фахівці ДП «Укрметртестстандарту».
Taтьянa_Шaльмaн Taтьянa_Шaльмaн
Коли ж нарешті український споживач стане справді захищеним?!
Щоразу, коли мені телефонують споживачі, щоб отримати консультацію на предмет виходу з халепи, в яку вляпалися, я запитую себе: «Як довго нам треба ще вчитися елементарним речам? Як довго ми не будемо знати прості правила «гри на споживчому ринку»? А як ще можна коментувати розповідь споживачки, яка купила кахель «імпортний» у «суперовому» магазині, і яким майстри почали облицьовувати підлогу, то зазначили відразу – він неякісний, ним не можна облицювати рівно. І щоб ви думали робить споживачка, вона телефонує, йде у магазин, тижнями веде розмову з продавцями, просить у них сертифікат відповідності, їй видають якийсь папірець, який навіть не стосується проданого їй кахлю, і в той же час жодного разу не пише письмової заяви з чіткою вимогою – так, надати супровідні документи на проданий кахель, здійснити заміну, провести експертизу.
Щоправда, після довгих «походеньок» вона звертається до «доблесних» захисників прав споживачів – державного органу. Що б ви думали – їй там «м’яко» кажучи не просто не допомагають відстоювати права, а певним чином ігнорують її звернення.
А в інституті незалежних експертиз, який здійснює експертизу будівельних матеріалів тихо на вухо пояснюють: «Хто ж вам підтвердить, що кахель неякісний, ви ж його придбали у магазині, за яким стоять надто поважні люди. Хто ж з ними судитися буде?». І видають на руки акт експертизи, де чорним по білому написано – кахель і має відхилення, але вони всі у межах норми.
І бідкається тепер жінка: «Де ж того захисту шукати?» І радять їй звертатися до громадських організацій, бо той, хто радить, впевнений, що ті «великі люди» не люблять розголосу, висвітлення такої для них нікчемної проблеми – як відмові у обміні неякісного товару.
Так детально описала чергову споживчу проблему, але якби ж то вона була впродовж цього місяця, що минув, єдина. Ні! Дзвінків, листів, повідомлень про продаж товару, який не підлягає використанню – аж надто багато.
І, мабуть, вже мало здивував дзвінок споживача, який запрошував журналістів відвідати судове засідання, відповідачами у якому наші з вами захисники прав споживачів. Йому як позивачу соромно за їх некомпетентність у вирішенні питання по суді, і яким для виправлення ситуації судді дають тиждень, щоб ті підготувалися краще до суду.
Ось такий він захист в Україні. Залишається сподіватися, що з прийняттям Концепції державної політики у сфері захисту прав споживачів, споживчі права менше потуратимуться.
Taтьянa_Шaльмaн Taтьянa_Шaльмaн
Банк рахує – клієнта турбує
Ні для кого не секрет, що з банком в Україні краще справу або не мати взагалі, а якщо й мати, то до копійки все перевіряти. Мабуть, не дарма біля кас нам щоразу про це нагадують листівки.
З редакцією поділився своєю «банківською історією читат. Ми вирішили про неї розповісти вам, а ви вже самі робіть висновки – сміятися з цього прикладу чи «намотати на вус» – рахуйте гроші не відходячи від каси.
А мова про закриття кредитної картки у «Альфа-банку». Банківський працівник з годину готував всілякі документи, довго вів підрахунки, щоб не помилитися у цих підрахунках – перевіряв їх, давав клієнтові підписувати всі документи. Нарешті збулася мрія клієнта – він нічого не винен банку.
Як виявилося, занадто рано зрадів. Наступного дня йому зателефонував банківський працівник і повідомив, що вкралася помилка і клієнт винен банку (і ось тут замріть) аж цілих 10 копійок. Так, так! 10 Копійок. І наполегливо вимагав приїхати до банку і внести у касу 10 копійок. Клієнт обурився. Адже проїхати через весь Київ, витратити і час, і гроші на дорогу обійдеться набагато дорожче, ніж борг у 10 коп. Та й не з вини клієнта залишився цей борг. Сміючись порадив банківському працівникові покласти свої 10 копійок (зрештою, не гривню навіть), а клієнт у зручний для нього день завезе копійки. Банкір не зрозумів гумору, а клієнт не зрозумів всієї відповідальності за існуючий борг. А вже через місяць клієнтові на мобільний телефон прийшло повідомлення: за борг росте пеня! І виросла вона у розмірі (!!!) 1 копійки.
Клієнт поки що прийняв рішення – ось коли виросте пеня до розміру вартості дороги, тоді і заплатить. А поки нехай Альфа-банк витрачає гроші на дзвінки, телефонні повідомлення, марки, конверти і папір. І потім нехай рахує, що дорожче – погасити борг у 10 копійок, чи тримати клієнта на гачку.

Info Автор цієї сторінки заборонив коментувати її анонімним користувачам. Ви повинні авторизуватися або зареєструвати свій профайл щоби залишити тут повідомлення.